Пошук по сайту

Iнформатика  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Особистий внесок здобувача - Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня





Сторінка2/4
1   2   3   4

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що представлені наукові результати є самостійним внеском автора в теоретичне обґрунтування основних ідей і положень досліджуваної проблеми. У друкованих матеріалах, написаних у співавторстві з Л.Ф. Пашко, подано інтерактивну технологію кейс-методу, методу проектів та ділової гри, а також висвітлено теоретичні засади компетентнісного підходу, описано необхідність усвідомлення учнями важливості категорії часу у формуванні їхньої життєвої компетентності.

Вірогідність результатів наукового дослідження забезпечується: методологічними засадами дослідження, відповідністю основних положень дисертації результатам психолого-педагогічних і дидактичних досліджень; поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, використанням методів математичної статистики; відповідністю методів дослідження його меті і завданням; позитивними результатами впровадження експериментальної методики навчання у практику вищої школи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження обговорювались та дістали схвалення на 6 конференціях міжнародного та 8 всеукраїнського рівня, зокрема Всеукраїнській науково-пошуковій конференції „Розвиток життєвої компетентності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі” (Запоріжжя, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Компетентнісно орієнтована освіта в умовах сьогодення” (Полтава, 2005 р.), Другому педагогічному конгресі (Львів, 2006 р.), Другій міжнародній конференції “Intercultural communication in personality development, learning a foreign language and training interpreters” (Полтава, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Компетентнісно орієнтована освіта: досвід, проблеми, перспективи” (Донецьк, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Місія викладача вищої школи в контексті сучасних освітніх викликів” (Львів, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Полікультурність, діалог і злагода: українські реалії” (Мелітополь, 2008 р.), Восьмій міжнародній науковій конференції „Міжкультурні комунікації: мова і суспільство” (Алушта, 2009 р.).

Публікації. Зміст роботи висвітлено у 16 публікаціях автора, серед яких 8 статей у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 стаття – у науковому виданні, 7 статей – у матеріалах конференцій. Одноосібних публікацій – 14.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг роботи – 230 сторінок (основна частина – 187 сторінок). Робота містить 17 таблиць і 5 рисунків. П’ять додатків розміщено на 19 сторінках. Список використаних джерел налічує 235 позицій, з них 24 – іноземною мовою, розміщено на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретико-методологічні засади та практичне значення роботи, подано відомості про експериментальну базу, апробацію та впровадження результатів дослідження, про структуру дисертації та її обсяг.

У першому розділі„Теоретичні основи формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів” – подано огляд наукової літератури з теми, уточнено сутність основних понять, проаналізовано особливості роботи перекладача в сучасних умовах та визначено функції ІТК у професійній перекладацькій діяльності.

Аналіз педагогічної літератури засвідчив, що компетентнісно орієнтований підхід покликаний подолати невідповідність між професійною підготовленістю випускників вищих навчальних закладів та вимогами роботодавців, невпевненість молодих спеціалістів, брак досвіду у застосуванні знань у процесі прийняття рішень. В основу компетентнісного підходу покладено інтерпретацію змісту освіти, сформованого „від результату”. У результаті освіти у студента має бути сформована загальна компетентність (професійна), що складається із компетентностей з різних аспектів його професійної діяльності.

Вивчення науково-педагогічних джерел дало змогу зробити висновок, що у педагогічній науці існує три підходи до співвідношення понять „компетентність” і „компетенція”: а) більшість учених розмежовують ці поняття (Н.М. Бібік, О.М. Дахін, І.О. Зимня, О.І. Пометун, М.П. Ревуцький, О.П. Ситник, А.В. Хуторськой та ін.); б) компетенція – складова частина життєвої компетентності (І.Г. Єрмаков, Д.О. Пузіков); в) поняття „компетенція” та „компетентність” тотожні, чіткого розмежування немає (І.М. Черемис). У словниках ці поняття також часто ототожнюються. Практично всі науковці дійшли висновку, що компетентність – це здатність особи діяти в ситуації на основі наявних у неї знань та вмінь, і включають до компетентності ставлення та ціннісні орієнтації, а також досвід діяльності. Компетенція – це сфера (галузь) знань чи життєдіяльності, у якій особа виявляє свою компетентність чи некомпетентність. Компетентність може бути визначена як результат освіти та життєвої діяльності людини поза освітнім закладом, що системно поєднує в собі знання, уміння, навички, досвід діяльності, ціннісні орієнтації, світогляд та особистісні якості людини, які вона здатна застосувати в конкретній ситуації для здійснення ефективної діяльності з метою виконання завдання або вирішення проблеми та отримання оптимального результату.

В умовах інформатизації суспільства, процесів інформатизації та комп’ютеризації всіх сфер людської діяльності особливого значення набуває здатність спеціаліста до швидкої обробки інформації, використання нових засобів діяльності, здатності до самонавчання, до професійної діяльності з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Володіння навичками роботи з комп’ютером розглядається сьогодні як друга грамотність і є обов’язковою умовою під час прийняття на роботу практично будь-якого фахівця.

Із зазначеними здатностями в педагогічній науці пов’язана низка понять: „інформаційна культура”, „комп’ютерна грамотність”, „медіаграмотність”, „медіа­компетент­ність”, „інформаційна грамотність”, „інформаційна компетенція”, „компетенції інформаційних технологій”, „інформаційна компетентність”, „компетентність з інформаційних і комунікаційних технологій”, „інформаційно-технологічна компетентність”, „технологічна грамотність”, „технологічна компетентність”. Так, поняття „грамотність” розглядається як мінімальний рівень компетентності, тому „інформаційна грамотність” є частковим прикладом „інформаційної компетентності”. Інформаційна культура є найбільш широким із зазначених понять і містить у собі всі названі поняття. Інформаційно-технологічні компетентності є практичною (діяльнісною) складовою інформаційної культури особистості.

Можна стверджувати, що інформаційно-технологічні компетентності спеціаліста – це результат освіти та життєвої діяльності особистості поза освітнім закладом, що системно поєднує в собі знання, уміння, навички, досвід інформаційної діяльності та використання технічних засобів, ціннісні орієнтації, інформаційний світогляд та особистісні якості фахівця, що є необхідними та достатніми для ефективного здійснення професійної діяльності, у тому числі засобами інформаційних технологій, у конкретній професійній ситуації з метою виконання робочого завдання або вирішення проблеми та отримання оптимального результату.

До структури інформаційної компетентності Н.В. Баловсяк віднесла базову та спеціальну складові. У структурі ІТК спеціаліста ми виділили також фонову складову, до якої входять здатності, що зазвичай не використовуються працівником у професійній діяльності, а пов’язані з дозвіллям чи хобі.

Професійні завдання перекладача значною мірою передбачають інформаційну діяльність. Перекладач повинен уміти аналізувати повідомлення та виокремлювати інформацію, що має бути передана (семантичну, ситуаційну, структурну), розрізняти ключову та другорядну (супутню, уточнюючу) інформацію, вміти згортати та розгортати інформацію (під час нотування в послідовному перекладі та наступному використанні цих записів), створювати вторинні документи (реферати, анотації), вміти використовувати довідкові джерела (словники, енциклопедії, довідники тощо), у тому числі електронні, та орієнтуватися в них, вміти відповідно до стандартів оформляти бібліографію та посилання на джерела, правильно цитувати авторів тощо. Також перекладач повинен уміти використовувати технічні засоби, такі як система синхронного перекладу, засоби для відтворення аудіо- та відеоінформації, засоби спілкування (телефон, факс тощо). Невід’ємною складовою професійної компетентності перекладача сьогодні є володіння інформаційно-комунікаційними технологіями.

У професійній сфері на перекладача чекає чимало труднощів. Серед них – термінологічний “вибух” та поява фахових мов, які вимагають від спеціаліста з перекладу знання великої кількості термінів, фіксації нових термінів для подальшого використання та уникання синонімії; обмеженість перекладача в часі, відведеному на виконання завдання; розмаїття форматів документів, призначених для перекладу, тощо. Подолати деякі труднощі покликані новітні інформаційні технології, зокрема менеджери термінології, системи машинного та автоматизованого перекладу, автоматичні словники тощо.

Аналіз наукової літератури засвідчив, що загальноприйнятою є класифікація перекладу за ступенем його автоматизації, а саме: 1) повністю автоматизований машинний переклад, 2) машинний переклад, що здійснюється з участю людини, 3) переклад, що здійснюється за допомогою комп’ютера, 4) безмашинний переклад.

Вивчення проблем машинного перекладу дало змогу зробити такі висновки: розробка систем машинного перекладу (СМП) є складним процесом і може порівнюватися зі створенням системи штучного інтелекту; створення досконалої системи машинного перекладу є поки що неможливим завданням через неможливість повної формалізації природних мов, якість наявних сьогодні продуктів є зазвичай низькою; водночас на цей продукт існує великий попит у зв’язку з процесами глобалізації, поширенням використання мережі Інтернет, здійсненням досліджень у галузі комп’ютерної лінгвістики та обробки природних мов; використання СМП виправдовує себе у застосуванні в обмежених предметних галузях та у застосуванні контрольованих мов для написання текстів для подальшого перекладу; навіть за низької якості СМП їхнє застосування дозволяє зекономити час, оскільки зазвичай правити готовий недосконалий переклад швидше, аніж набирати „з нуля”; СМП створює новий вид роботи для перекладача – редагування машинних перекладів. Застосування статистичних методів роботи СМП, що ґрунтуються на використанні великих корпусів текстів, а також поєднання кількох методів в одній системі сприятимуть поліпшенню якості перекладу СМП. Тому вивчення даних систем у курсі комп’ютерних дисциплін у процесі професійної підготовки перекладачів є доцільним і обов’язковим.

Проаналізувавши особливості роботи перекладача, доходимо висновку, що комп’ютер у перекладацькій діяльності може використовуватися для: 1) редагування тексту оригіналу та створення тексту перекладу; 2) довідкової допомоги під час перекладу (пошук перекладу слів, словосполучень, ідіоматичних виразів; тлумачення термінів зі сфери, у якій здійснюється переклад тексту, тощо); 3) здійснення власне перекладу; 4) організації спілкування із замовником чи колегами.

У другому розділі„Організаційно-методичне забезпечення формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачівнаводяться динаміка формування структурних компонентів ІТК, педагогічні умови, що сприяють цьому процесу, критерії оцінювання рівнів сформованості ІТК.

Виходячи з об’єктів вивчення, яких стосується ІТК, можна побудувати змістову структуру ІТК перекладача, що складається з інформаційно-інтелектуальної та техніко-технологічної компонент. До першої з них входять інформаційно-операційна, інформаційно-пошукова, інформаційно-процесуальна та інформаційно-оцінна компоненти. Техніко-технологічна компонента ІТК поділяється на комп’ютерну та технічну складові. До першої входять програмна (системна й прикладна) та апаратна компоненти, а до технічної – володіння технікою зі створення й відтворення інформації та компетентність з використання техніки для комунікації.

Використавши структуру професійної ІТК спеціаліста (що складається з базової та спеціальної ІТК) й поєднавши її з отриманою змістовою структурою ІТК перекладача, було отримано модель ІТК перекладача. На основі здійсненого аналізу особливостей професії перекладача подано розгорнуту характеристику кожної з компонент моделі ІТК перекладача: базової інформаційно-інтелектуальної компоненти, базової техніко-технологічної компоненти, спеціальної інформаційно-інтелектуальної та техніко-технологічної компонент.

Урахувавши, що характерною ознакою компетентності є здатність до дії в конкретній ситуації, проаналізувавши етапи вирішення проблеми або виконання завдання та визначивши, які особистісні утворення впливають на даний процес, отримуємо сутнісну структуру інформаційно-технологічної компетентності перекладача, до якої увійшли такі компоненти: 1) інформаційний світогляд; 2) мотивація (до якісного виконання інформаційної діяльності, використання ІКТ, самовдосконалення тощо); 3) ціннісні орієнтації; 4) знання (поняття, факти, властивості, закономірності, методи, алгоритми, чуттєвий досвід); 5) уміння, навички, досвід діяльності (у тому числі творчої); 6) здатність до саморегуляції; 7) особистісні характеристики (властивості, значущі у професійній діяльності).

Аналіз навчальних планів та програм засвідчив, що розвиток ІТК відбувається у процесі вивчення не тільки дисциплін комп’ютерного циклу, а й усіх без винятку дисциплін та під час виконання курсових, дипломних, магістерських проектів.

Зважаючи на специфіку компетентнісного підходу, цілі формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів, а також проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, доходимо висновку, що педагогічними умовами формування ІТК майбутніх перекладачів є: здійснення освітнього процесу на основі особистісно орієнтованого підходу; застосування кредитно-модульної системи навчання та оцінювання; подолання розрізненості знань шляхом визначення міжпредметних зв’язків; додержання дидактичних принципів (зв’язку теорії з практикою, активності й самостійності, свідомості й міцності знань та ін.); застосування педагогічної технології контекстного навчання, а також активних та інтерактивних технологій; використання інформаційно-комунікаційних технологій під час вивчення перекладознавчих дисциплін.

У ході експериментального дослідження для з’ясування результатів використано такі критерії оцінювання рівнів сформованості ІТК майбутніх перекладачів: світоглядно-мотиваційний (інтерес до підвищення рівня ІТК, усвідомлення необхідності цього в умовах інформаційного суспільства; уявлення про переваги та недоліки інформаційного суспільства та своє місце в ньому), когнітивно-інтелектуальний (володіння інтелектуально-інформацій­ними операціями; наявність глибоких міцних знань, усвідомлення між­дисциплінарних зв’язків, самостійне опанування нових знань у галузі ІКТ), операціонально-діяльнісний (правильне та оптимальне виконання завдання, результат відповідає меті; уміння виконувати завдання самостійно чи в групі), експертний (регуляторний – здатність усебічно оцінити інформацію; правильно проаналізувати наявні умови та ресурси виконання завдання, накреслити план дій, вибрати адекватне завданню програмне та апаратне забезпечення; вчасно виявити помилку у виконанні завдання та виправити її; адекватно оцінити результат своєї діяльності порівняно з еталоном; оцінити власний рівень знань та усвідомити необхідність у самовдосконаленні), творчий (творчий підхід до виконання завдання; до вибору засобів виконання завдання).

За систему оцінювання сформованості критеріїв за рівнями використано трибальну систему: “3” – високий рівень сформованості компонента критерію сформованості ІТК; “2” – середній ; “1” – низький рівень сформованості компонента критерію.

Динаміка формування інформаційно-інтелектуальної компоненти ІТК полягає у послідовному переході між етапами: 1) інформаційна грамотність; 2) інформаційно-ціннісна орієнтація; 3) інформаційно-соціальна зрілість (Н. Баловсяк). У динаміці розвитку техніко-технологічної складової ми визначили такі етапи: 1) базова комп’ютерна грамотність; 2) базова комп’ютерна компетентність та спеціальна комп’ютерна грамотність; 3) професійна комп’ютерна компетентність.

Таким чином, ІТК перекладача формується у три етапи:

а) етап інформаційної та базової комп’ютерної грамотності;

б) етап інформаційно-ціннісної орієнтації, базової комп’ютерної компетентності та спеціальної комп’ютерної грамотності;

в) етап інформаційно-соціальної зрілості, професійної комп’ютерної компетентності.

У третьому розділі дисертації – “Експериментальне дослідження методики формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів” – наведено експериментальну методику формування ІТК, а також описано постановку експерименту та аналізуються експериментальні дані.

У третьому розділі подано методику формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів, що полягає у додержанні визначених педагогічних умов, а також в оптимізації змісту освіти шляхом уведення до навчальних програм із дисциплін комп’ютерного циклу тем та розділів, які були недостатньо висвітлені в чинних програмах, про що свідчило вивчення навчальних планів та програм, а також дослідження стану формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх переклада­чів, проведене у формі анкетування студентів-перекладачів різних навчальних закладів України (Львівський національний університет імені Івана Франка, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Полтавський факультет Київського національного університету культури і мистецтв, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка (філологічний факультет), які вже вивчили цикл комп’ютерних дисциплін.

Експериментальна методика формування ІТК майбутніх перекладачів поєднувала застосування кредитно-модульної системи навчання та рейтингової системи накопичення балів. Формами навчальної діяльності були лекційні та лабораторні заняття, а також самостійна робота студентів, що полягала в опрацюванні лекційного матеріалу та літератури, а також роботі над проектом та створення портфоліо. У процесі навчання за експериментальною методикою застосовувалась технологія контекстного навчання, що полягала в максималь­ному наближенні умов навчання до професійного середовища і відповідному професійно орієнтованому доборі завдань.

Діяльнісний підхід у навчанні реалізовувався шляхом використання методів і технік активного та інтерактивного навчання, таких як лекція-бесіда, мозковий штурм, дискусія, метод аналізу ситуацій, ділові ігри, тренінги, метод портфоліо, метод проектів. Реалізації особистісно орієнтованого підходу в навчанні сприяло створення вільної творчої атмосфери на заняттях, можливість вибору завдання та темпу його виконання. Для розвитку творчості, зокрема, креативно-технологічних здібностей студентів, ми використовували завдання з послідовним ускладненням умов, а також спеціально розроблені тренінги, що мали на меті навчити студентів творчо застосовувати інформаційні технології.

Експериментальне дослідження формування ІТК майбутніх перекладачів тривало з 2005 до 2009 року. Для педагогічного експерименту було відібрано 2 контрольні (73 і 71 студент) та 2 експериментальні (77 та 72 студента) групи, усього – 293 студенти.

Констатувальний експеримент у цих групах на основі обраної нами методики оцінювання рівня сформованої ІТК за кожним із критеріїв за
3-бальною шкалою засвідчив, що рівень сформованості інформаційно-технологічних компетентностей у студентів до початку формувального експерименту був приблизно однаковий (табл. 1).

Формувальний експеримент проводився на основі вивчення дисциплін комп’ютерного циклу „Інформаційні системи і технології у перекладацькій діяльності”, „Практика в комп’ютерній лексикографії та комп’ютерному перекладі”, а також „Інтернет-технології у перекладі”. Навчання у контрольній групі проводилося за традиційною методикою та чинною програмою.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз рівнів інформаційно-технологічних компетентностей в експериментальних групах до та після формувального експерименту

Рівні


До експерименту

Після експерименту

Контрольні групи, %

Експериментальні групи, %

Контрольні групи, %

Експериментальні групи, %

КГ1

КГ2

ЕГ1

ЕГ2

КГ1

КГ2

ЕГ1

ЕГ2

Високий

5,48

5,63

5,19

5,56

6,85

7,04

18,18

18,05

Середній

49,31

50,70

51,95

50,00

53,42

54,93

66,24

66,67

Низький

45,21

43,67

42,86

44,44

39,73

38,03

15,58

15,28


Рівні сформованості інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів після закінчення експерименту відображені на рис. 1.

Порівняльний аналіз засвідчив, що в результаті формувального експерименту в експериментальних та контрольних групах зменшилася кількість студентів з низьким рівнем сформованості інформаційно-технологіч­них компетентностей відповідно на 27,28% і 29,16% в експериментальних та на 5,48% і 5,64% в контрольних групах; збільшення кількості студентів спостерігалося на середньому рівні сформованості (на 14,29% і 16,67%; у контрольних групах – на 4,11% і 4,23%); збільшилась кількість студентів з високим рівнем сформованості (на 12,99% і 12,49%; у контрольних групах – на 1,37% та 1,41%).


Рис. 1. Результати формувального експерименту
Це свідчить про ефективність визначених педагогічних умов та методики формування інформаційно-технологічних компетентностей. Достовірність отриманих результатів було визначено методом варіаційної статистики.
1   2   3   4

Схожі:

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти апн україни

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Облік І контроль використання матеріально-технічних ресурсів у автотранспортному виробництві з застосуванням пеом

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана у Херсонському державному технічному університеті Міністерства освіти І науки України (м. Херсон)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Ягупов В. В.: Автореф дис д-ра пед наук: 13. 00. 04 / Ін-т педагогіки І психології проф освіти апн україни. — К., 2002. — 34 с. —...

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Становлення та еволюція національного інформаційного простору україни в процесі формування демократичної політичної культури українського...

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Роботу виконано у відділі інформаційної безпеки та міжнародних інформаційних відносин Національного інституту проблем міжнародної...

Автореферат дисертації
Формування професійних знань майбутніх інженерів-програмістів засобами інформаційно-комунікаційних технологій

Пояснювальна записка до Типових навчальних планів загальноосвітніх...
Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня

Методичні рекомендації до виконання наукового реферату з напрямку...
Рекомендації щодо організації виконання наукового реферату

Дипломи І ступеня



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




info.ocvita.com.ua
Головна сторінка